| Summary: | Актуальність. Нервова анорексія це синдром, що характеризується умисним і надзвичайно наполегливим обмеженням в їжі, що приводить нерідко до вираженої кахексії. Провідним симптомом є ідея щодо переконаності у наявності надмірної ваги у пацієнта, спотвореному сприйнятті тіла, через що формується «страх ожиріння» та поведінка направлена на схуднення. Нервова анорексія, згідно з МКХ-10, відноситься до розладів, пов'язаних зі споживанням їжі , які є поведінковими синдромами, пов'язаними із фізіологічними розладами та фізичними факторами. Складність діагностики та лікування пов’язана зі схильністю пацієнтів до дисимуляції, несвоєчасним зверненням батьків та низькою виліковністю психопатологічних симптомів, складністю питань реабілітації.
Мета. Демонстрація атипової клінічної картини випадку нервової анорексії.
Матеріали. З метою дослідження було обстежено клінічну історію та анамнез за даними матері пацієнтки.
Результати. Пацієнтці було призначено медикаментозне лікування, а також відвідування психолога. Під час лікування побічних ефектів ускладнень не було. Після виписки пацієнтка продовжувала вчитися в школі, мала хороші оцінки та дружні стосунки з однолітками. У родині їй стало спокійніше. Вона проходила підтримуючу терапію півроку. Пізніше ліки було відмінено. За дворічною історією хвороби мати не помічає жодних проблем у поведінці пов’язаній зі споживанням їжі.
Висновки. Атиповість клінічної картини нервової анорексії в цьому випадку виявлялася в проявах акцентуації особистості. Вони проявлялися в ранньому дитинстві у підвищеній підозрілості, вразливості та чутливості, супроводжувалися різними нав'язливими станами. Надалі ці риси виражалися у психопатизації із схильністю до самопошкодження та агресивності до родичів, і вони визначали особливості клінічної картини анорексії, що призвело до використання нетипового антипсихотичного засобу в комплексній терапії. В основному хороший терапевтичний ефект при перебуванні в стаціонарі та при подальшому амбулаторному лікуванні пов'язується з тим, що психотерапію проводили майже щодня як лікар, так і клінічний психолог.
|
|---|
