| Summary: | На минулій конференції “Про природу сміху” (2005 р.) Н. А. Іванова-
Георгієвська зробила доповідь (див. її статтю на цю тему: [1]), в якій
авторка показала, що постать циркового клоуна, котрий смішить та
розважає публіку, є зовсім не смішною, оскільки його головне завдання
полягає в демонстративному подоланні страху смерті через пародіювання
її небезпеки [1, с. 101, 103]. Отже, цирковий клоун – це той, хто
безпосередньо торкається мортальної тематики, жартівливо обіграє її та
“імагінативно” долає природний пострах перед нею, залучаючи до цього
глядачів. Але чому саме йому надано таку роль? За яких підстав він отримав
право привносити дженджуристий момент у чи не найбільш серйозну
проблему, з якою зіштовхується кожна людина? Відповідь на ці питання
можна знайти, розглядаючи циркового клоуна як стадіально пізнішу
іпостась старовинного комплексного персонажу. І тоді виявляється, що
така вище вказана його рольова сутність є далеко не безпідставною.
|
|---|
