Культурно-історичні контексти розвитку койнонійної соціальності

Досліджується становлення та розвиток традиції християнської койнонії-громади як діалогічної форми соціальності: від часів перших століть християнства до доби Нового часу. Доведено, що койнонійний тип соціальності, сформувавшись за часів есхатологічного християнства, заснований на безпосередньому не...

Full description

Bibliographic Details
Main Author: Nataliya Ishchuk
Format: Article
Language:English
Published: NAS of Ukraine, H.Skovoroda Institute of Philosophy 2018-11-01
Series:Мультиверсум: Философский альманах
Subjects:
Online Access:http://multiversum.com.ua/index.php/journal/article/view/18
id doaj-d0160be0b86a4bd39b7c4075e0d5b552
record_format Article
spelling doaj-d0160be0b86a4bd39b7c4075e0d5b5522021-07-27T23:32:20ZengNAS of Ukraine, H.Skovoroda Institute of PhilosophyМультиверсум: Философский альманах2078-81422018-11-013-413615110.35423/2078-8142.2018.3-4.1118Культурно-історичні контексти розвитку койнонійної соціальностіNataliya Ishchuk0Національний медичний університет ім. О.О. БогомольцяДосліджується становлення та розвиток традиції християнської койнонії-громади як діалогічної форми соціальності: від часів перших століть християнства до доби Нового часу. Доведено, що койнонійний тип соціальності, сформувавшись за часів есхатологічного християнства, заснований на безпосередньому не відчуженому спілкуванні в модусах «учнівство» та «братство». За мірою трансформацій християнської громадськості та перетворенням християнства на державну релігію, відбулося посилення діалогу церкви з державою. Християнська громадськість перетворилася на об’єкт впливу й патерналістського піклування з боку означених комунікуючих сторін. Поступово формалізувався й статус православної громади, яка набула топологічних і організаційних конотацій: спочатку у зв’язку з її міським розташуванням; потім із приналежністю до певного храму як осередку громади. Це й ознаменувало поступовий перехід від громади-койнонії до сучасної моделі – громади-парафії. Більш точно, враховуючи не лише парафіяльний, а й рівень єпископської громади – громади-еклезії. Що й узасадничило семантичний «дрейф» – від співжиття християнської громадськості як братерства у бік його топологічного (такого, що прикріплено до певного місця) або ж організаційного (такого, що прикріплено до організації) функціонування. Реформація поєднала християнську соціальну традицію з новою капіталістичною реальністю. Реформаторський рух XVI ст., ставши бунтом проти клерикалізму та ієрархічного свавілля, утворив новий консенсус між кліром та громадою, намагаючись відтворити первинний зразок громади-койнонії. У подальшому відбулися процеси адаптації протестантських церков до новочасних умов – у діалозі як з державою, так і з громадянським суспільством.http://multiversum.com.ua/index.php/journal/article/view/18діалог, громада-койнонія, громада-парафія, громада-еклезія, соборність
collection DOAJ
language English
format Article
sources DOAJ
author Nataliya Ishchuk
spellingShingle Nataliya Ishchuk
Культурно-історичні контексти розвитку койнонійної соціальності
Мультиверсум: Философский альманах
діалог, громада-койнонія, громада-парафія, громада-еклезія, соборність
author_facet Nataliya Ishchuk
author_sort Nataliya Ishchuk
title Культурно-історичні контексти розвитку койнонійної соціальності
title_short Культурно-історичні контексти розвитку койнонійної соціальності
title_full Культурно-історичні контексти розвитку койнонійної соціальності
title_fullStr Культурно-історичні контексти розвитку койнонійної соціальності
title_full_unstemmed Культурно-історичні контексти розвитку койнонійної соціальності
title_sort культурно-історичні контексти розвитку койнонійної соціальності
publisher NAS of Ukraine, H.Skovoroda Institute of Philosophy
series Мультиверсум: Философский альманах
issn 2078-8142
publishDate 2018-11-01
description Досліджується становлення та розвиток традиції християнської койнонії-громади як діалогічної форми соціальності: від часів перших століть християнства до доби Нового часу. Доведено, що койнонійний тип соціальності, сформувавшись за часів есхатологічного християнства, заснований на безпосередньому не відчуженому спілкуванні в модусах «учнівство» та «братство». За мірою трансформацій християнської громадськості та перетворенням християнства на державну релігію, відбулося посилення діалогу церкви з державою. Християнська громадськість перетворилася на об’єкт впливу й патерналістського піклування з боку означених комунікуючих сторін. Поступово формалізувався й статус православної громади, яка набула топологічних і організаційних конотацій: спочатку у зв’язку з її міським розташуванням; потім із приналежністю до певного храму як осередку громади. Це й ознаменувало поступовий перехід від громади-койнонії до сучасної моделі – громади-парафії. Більш точно, враховуючи не лише парафіяльний, а й рівень єпископської громади – громади-еклезії. Що й узасадничило семантичний «дрейф» – від співжиття християнської громадськості як братерства у бік його топологічного (такого, що прикріплено до певного місця) або ж організаційного (такого, що прикріплено до організації) функціонування. Реформація поєднала християнську соціальну традицію з новою капіталістичною реальністю. Реформаторський рух XVI ст., ставши бунтом проти клерикалізму та ієрархічного свавілля, утворив новий консенсус між кліром та громадою, намагаючись відтворити первинний зразок громади-койнонії. У подальшому відбулися процеси адаптації протестантських церков до новочасних умов – у діалозі як з державою, так і з громадянським суспільством.
topic діалог, громада-койнонія, громада-парафія, громада-еклезія, соборність
url http://multiversum.com.ua/index.php/journal/article/view/18
work_keys_str_mv AT nataliyaishchuk kulʹturnoístoričníkontekstirozvitkukojnoníjnoísocíalʹností
_version_ 1721279310206074880