| Summary: | Автор досліджує п'ятидесятницьке вчення про хрещення Святим Духом як важливу богословську та герменевтичну проблему. Доведено, що, попри відсутність одного теологічного погляду на харизматичну складову в пневматології Луки, п'ятидесятницьких богословів консолідує переконання, що ті, хто прийняв хрещення в Святому Духові, отримували силу. Зроблено висновок на основі герменевтичного аналізу, що, згідно з Божим задумом, охрещеним належало взяти участь у Всесвітній євангельській місії християнської Церкви (Дії Ап. 1:8). Із цією силою приходила сміливість у свідоцтві (Дії Ап. 4:31), керівництво в здійснені місії (Дії Ап. 16:6-10), а в окремих випадках (попри незгоду деяких теологів) здатність зцілювати хвороби, виганяти демонів і навіть право судити (Дії Ап. 13:9-11). Проаналізовано, що п'ятидесятницька теологія не розмежувала досвіду хрещення Святим Духом від навернення, не ствердила нормативної цінності новозавітних наративів, дозволивши текстам Луки існувати самостійно і водночас доповнювати пневматологію Павла та Івана, засвідчуючи розмаїття роботи Святого Духа в людях та спільнотах.
|
|---|
