Художня біографія інтелектуала у драматургії С. Росовецького

• Main Author: Мар'яна Шаповал
• Format: Article
• Language: deu
• Published: Borys Grinchenko Kyiv University 2020-03-01
• Series: Синопсис: текст, контекст, медіа
• Subjects: художня біографія; драматургія; приватна біографія; інтелектуальна драма; антропологізація ідей; метажанр
• Online Access: https://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/376

Глобальна тенденція оцифрування та оприлюднення історичних джерел, зокрема тих, що стосуються художньої літератури та її функціонування у різні епохи, спонукає до постійного переосмислення читачем життя та діяльності осіб, які є прототипами персонажів літературних творів. Як наслідок, пов’язаний з реальним життям і закорінений у минулому художній образ генерує суголосний літературний сюжет у формі художньої біографії. Кількість і різноманітність такої літератури, зокрема драматургії, невпинно зростає, що визначає актуальність цього дослідження. За останні десятиліття біографічна художня література кардинально змінила свої обриси, збагатилася численними жанровими різновидами та модифікаціями, і цей процес далекий від завершення. Для її позначення запроваджено термін «метажанр художньої біографії», що підкреслює масштаб названого явища і дає змогу окреслити предмет дослідження — художнє зображення біографії інтелектуала в сучасній українській драматургії, а також уточнити розуміння концепту «інтелектуал» і проблематизувати шляхи та способи зображення персонажа такого типу. Метою статті є виявлення жанрово-стильової єдності сучасної української драматургії про інтелектуалів і доведення доцільності застосування до неї популярних у суміжних галузях знань (історії, філософії, мистецтвознавстві) інтерпретаційних підходів, зокрема вперше запропоновано виокремлення на матеріалі творчості українських письменників (С. Росовецький) таких жанрових різновидів, як приватна художня біографія та інтелектуальна художня біографія. У результаті дослідження з’ясовано, що інтерес до художньої біографії інтелектуала пов’язаний із загальною тенденцією до антропологізації наукового знання, з підвищенням зацікавленості аудиторії індивідуальним, особистим в історії та сучасності, з переважанням емоційного складника в сучасних медійних дискурсах, що приводить до актуалізації емоційно наснаженого наративу життєпису інтелектуала, який нині часто звучить трагічними нотами в контексті катастрофічного минулого української науки і культури.