| Summary: | У статті розглянуто вплив світових інтеграційних процесів та різних чинників на формування нової системи цінностей та становлення системи управління глобальним розвитком. Визначено підходи щодо глобального врядування на основі ціннісних орієнтирів як передумови інституціональних перетворень в сучасному світовому співтоваристві.
Метою дослідження є обґрунтування сутності та особливостей становлення системи управління глобальним розвитком, виходячи з концепції глобального врядування та багаторівневого публічного управління, а також розроблення глобального індикатора - інтегрованого індексу глобального розвитку, що характеризує його стан, динаміку, а також можливості регулюючого впливу на глобальний розвиток у різних країнах світу з подальшим використанням для визначення стратегічних орієнтирів розвитку національних держав, які стали на шлях демократичних перетворень в суспільстві та соціально орієнтованої ринкової економіки.
Автором наголошується на необхідності формування системи індикаторів глобального розвитку та розроблення інтегрованого індексу глобального розвитку, виходячи із співвідношення суспільно-політичної, соціо-гуманітарної та економіко-технологічної складової для досягнення відповідних узгоджених глобальних цілей, які налаштовують суспільство на розвиток, сприяють інноваційному мисленню, інтеграційним процесам, зростанню обсягів інвестицій у власний ресурсний та інтелектуальний потенціал, що надасть можливість досягнути певних важливих для суспільства результатів, а також згуртувати та консолідувати суспільство навколо об’єднуючих цілей і цінностей.
Також зазначається на особливій ролі багаторівневого публічного управління у реалізації цілей глобального розвитку на рівні національних держав. При цьому, забезпечення переходу до багаторівневого публічного управління глобальним розвитком потребує координації діяльності органів публічного управління в усіх сферах суспільного життя, ефективних форм співпраці з міжнародними міжурядовими організаціями, органами управління субнаціонального рівня, передбачає необхідність чіткого розподілу повноважень, законодавчо визначених правил взаємодії, міжвідомчого співробітництва, укладення угод і контрактів як між органами публічної влади, так і з представниками обізнаної громадськості.
|
|---|
