Реалізм у теоретичному осмисленні Івана Нечуя-Левицького

Актуальність статті зумовлена потребою переосмислення категорії «реалізму» загалом та у творчості Нечуя-Левицького зокрема. Мета дослідження – аналіз реалізму у тлумаченні Нечуя-Левицького. Поєднання реалістичних та національно-народних принципів стає причиною переконаності деяких дослідників у дот...

Full description

Bibliographic Details
Main Author: Yaroslava Muravetska
Format: Article
Language:deu
Published: Borys Grinchenko Kyiv University 2018-10-01
Series:Синопсис: текст, контекст, медіа
Subjects:
Online Access:http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/304
id doaj-a622e4fc268c484db002e6ccc761ac95
record_format Article
spelling doaj-a622e4fc268c484db002e6ccc761ac952020-11-25T02:16:19ZdeuBorys Grinchenko Kyiv UniversityСинопсис: текст, контекст, медіа2311-259X2018-10-013(23)10.28925/2311-259x.2018.3.2Реалізм у теоретичному осмисленні Івана Нечуя-ЛевицькогоYaroslava Muravetska0Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Актуальність статті зумовлена потребою переосмислення категорії «реалізму» загалом та у творчості Нечуя-Левицького зокрема. Мета дослідження – аналіз реалізму у тлумаченні Нечуя-Левицького. Поєднання реалістичних та національно-народних принципів стає причиною переконаності деяких дослідників у дотриманні прозаїком ідей романтизму. Насправді для Нечуя-Левицького реалістичні та народні риси в літературі взаємозалежні. Принцип реалізму у статтях письменника є поєднанням правдивості та естетичності, яке Нечуй вважає однією з рис українців. Правдивість письменник пояснює через метафору «відображення», для якої характерні, по-перше, впізнавані місця, час та персонажі, яких читач має співвідносити з певним соціальним станом, мешканцями реальної країни тощо, по-друге, реалістичність зображуваного, можливість безпосередньо асоціювати прочитане з досвідом, по-третє, настанова на дидактизм. Як антипод реалізму Нечуй-Левицький розглядав романтизм та декаденство, які критикував за надмір фантазії та невідповідність життєвій правді. До національно-народних рис можна віднести вибір об’єкта зображення (Україна та українці), вимоги народної мови, відтворення народного характеру та духу. Варто підкреслити, що стаття письменника «Непотрібність великоруської літератури для України і  для слов’янщини» спрямована значною мірою на захист української мови та національності, отже, ключовими її питаннями є ствердження існування України як окремої країни, що було зумовлено історичними реаліями XIX століття. Доцільно зазначити, що стаття лише побіжно зачіпає проблему стильової палітри творчості Нечуя-Левицького. Проте дослідження специфічної інтерпретації реалізму Нечуєм-Левицьким може стати частиною її вирішення. http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/304Іван Нечуй-Левицькийреалізмромантизмфольклорнародністьнаціональність
collection DOAJ
language deu
format Article
sources DOAJ
author Yaroslava Muravetska
spellingShingle Yaroslava Muravetska
Реалізм у теоретичному осмисленні Івана Нечуя-Левицького
Синопсис: текст, контекст, медіа
Іван Нечуй-Левицький
реалізм
романтизм
фольклор
народність
національність
author_facet Yaroslava Muravetska
author_sort Yaroslava Muravetska
title Реалізм у теоретичному осмисленні Івана Нечуя-Левицького
title_short Реалізм у теоретичному осмисленні Івана Нечуя-Левицького
title_full Реалізм у теоретичному осмисленні Івана Нечуя-Левицького
title_fullStr Реалізм у теоретичному осмисленні Івана Нечуя-Левицького
title_full_unstemmed Реалізм у теоретичному осмисленні Івана Нечуя-Левицького
title_sort реалізм у теоретичному осмисленні івана нечуя-левицького
publisher Borys Grinchenko Kyiv University
series Синопсис: текст, контекст, медіа
issn 2311-259X
publishDate 2018-10-01
description Актуальність статті зумовлена потребою переосмислення категорії «реалізму» загалом та у творчості Нечуя-Левицького зокрема. Мета дослідження – аналіз реалізму у тлумаченні Нечуя-Левицького. Поєднання реалістичних та національно-народних принципів стає причиною переконаності деяких дослідників у дотриманні прозаїком ідей романтизму. Насправді для Нечуя-Левицького реалістичні та народні риси в літературі взаємозалежні. Принцип реалізму у статтях письменника є поєднанням правдивості та естетичності, яке Нечуй вважає однією з рис українців. Правдивість письменник пояснює через метафору «відображення», для якої характерні, по-перше, впізнавані місця, час та персонажі, яких читач має співвідносити з певним соціальним станом, мешканцями реальної країни тощо, по-друге, реалістичність зображуваного, можливість безпосередньо асоціювати прочитане з досвідом, по-третє, настанова на дидактизм. Як антипод реалізму Нечуй-Левицький розглядав романтизм та декаденство, які критикував за надмір фантазії та невідповідність життєвій правді. До національно-народних рис можна віднести вибір об’єкта зображення (Україна та українці), вимоги народної мови, відтворення народного характеру та духу. Варто підкреслити, що стаття письменника «Непотрібність великоруської літератури для України і  для слов’янщини» спрямована значною мірою на захист української мови та національності, отже, ключовими її питаннями є ствердження існування України як окремої країни, що було зумовлено історичними реаліями XIX століття. Доцільно зазначити, що стаття лише побіжно зачіпає проблему стильової палітри творчості Нечуя-Левицького. Проте дослідження специфічної інтерпретації реалізму Нечуєм-Левицьким може стати частиною її вирішення.
topic Іван Нечуй-Левицький
реалізм
романтизм
фольклор
народність
національність
url http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/304
work_keys_str_mv AT yaroslavamuravetska realízmuteoretičnomuosmislenníívananečuâlevicʹkogo
_version_ 1724891215330017280