| Summary: | Заперечується теза про вторинність твору „Дума пралісу” у творчому доробку Осипа Турянського. Алегореза повісті дозволяє висвітлити жанрову своєрідність твору, його експериментальний характер. Алегорія визначає кілька жанрових дискурсів повісті (байка, притча, бароковий театр, сатира, утопія), характер їх поєднання і стиль. Завдяки перевернутому сюжету (прийом очуднення чи одивнення: звірі у ролі викривачів людини) формується специфічний тип оповіді, який надає зображенню яскравого колориту. Фрагментарність побудови забезпечується зміною промовців, глобалізм і сатиричність – кутом зору кожного персонажа. Публіцистичність (пряме мовлення) і памфлетність (викриття з пафосом) підпорядковані експресіоністській меті глобалізації головних проблем людства. „Дума пралісу” – жанр із багатьма жанровими дискурсами, суміш алегоричних жанрів, з’єднаних у цілість авторською позицією.
|
|---|
