Комплексний аналіз популяцій Trifolium pratense L. на заплавних луках лісостепової зони України

• Main Authors: Kateryna Kyrylchuk, Mykola Bashtovyi
• Format: Article
• Language: English
• Published: Lesya Ukrainka Eastern European National University 2018-10-01
• Series: Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки: Серія: Біологічні науки
• Subjects: онтогенетична та віталітетна структури; пасквальний і фенісиціальний градієнти; пороги стійкості виду; Trifolium pratense; бобові
• Online Access: https://journalbio.eenu.edu.ua/index.php/bio/article/view/132

Заплавні луки, з одного боку, є цінними господарськими угіддями, а з іншого – резерватами лучного біорізноманіття. Для збереження лучих екосистем, які перебувають під впливом інтенсивних антропогенних навантажень у вигляді випасання та сінокосіння, важливою є розробка науково обґрунтованих підходів щодо їх нормування. Популяційний підхід є перспективним у розв’язанні цієї проблеми. Популяційні дослідження проводили на заплавних луках Лісостепу України на двох господарських градієнтах – на пасовищному (пасквальному) та сінокісному (фенісиціальному). Градієнт пасквальної дигресії включав п’ять ступенів: ПД0, або КД – контрольна ділянка (ділянки, на яких відсутні випасання й сінокосіння); ПД1 – початкова стадія випасання; ПД2 – стадія помірного випасання; ПД3 – стадія сильного випасання (напівзбій); ПД4 – надмірне випасання (збій). Градієнт фенісиціальної – 4 ступеня: ФД0 (КД) – контрольна ділянка; ФД1 – початкова стадія (сінокосіння один раз на рік); ФД2 – помірне сінокосіння (сінокосіння двічі на рік); ФД3 – надмірне сінокосіння (багаторазове, неконтрольоване). Під час дослідження застосовували традиційні геоботанічні та популяційні методи. Періодизацію онтогенезу досліджуваного виду проводили з використанням літературних даних і власних спостережень. Інтегральну оцінку онтогенетичної структури здійснювали з використанням індексів І. М. Коваленка. В основу віталітетного аналізу покладено методику              Ю. А. Злобіна. Заплавні луки, з одного боку, є цінними господарськими угіддями, а з іншого – резерватами лучного біорізноманіття. Для збереження лучих екосистем, які перебувають під впливом інтенсивних антропогенних навантажень у вигляді випасання та сінокосіння, важливою є розробка науково обґрунтованих підходів щодо їх нормування. Популяційний підхід є перспективним у розв’язанні цієї проблеми. Популяційні дослідження проводили на заплавних луках Лісостепу України на двох господарських градієнтах – на пасовищному (пасквальному) та сінокісному (фенісиціальному). Градієнт пасквальної дигресії включав п’ять ступенів: ПД0, або КД – контрольна ділянка (ділянки, на яких відсутні випасання й сінокосіння); ПД1 – початкова стадія випасання; ПД2 – стадія помірного випасання; ПД3 – стадія сильного випасання (напівзбій); ПД4 – надмірне випасання (збій). Градієнт фенісиціальної – 4 ступеня: ФД0 (КД) – контрольна ділянка; ФД1 – початкова стадія (сінокосіння один раз на рік); ФД2 – помірне сінокосіння (сінокосіння двічі на рік); ФД3 – надмірне сінокосіння (багаторазове, неконтрольоване). Під час дослідження застосовували традиційні геоботанічні та популяційні методи. Періодизацію онтогенезу досліджуваного виду проводили з використанням літературних даних і власних спостережень. Інтегральну оцінку онтогенетичної структури здійснювали з використанням індексів І. М. Коваленка. В основу віталітетного аналізу покладено методику              Ю. А. Злобіна. Бобові як важливий компонент лучного травостою збагачують ґрунт нітрогеном, а кормове сіно – протеїном. У статті проведено аналіз онтогенетичної й віталітетної структур особин популяцій               T. pratense (Fabaceae) як основних елементів комплексного популяційного аналізу, який показав способи адаптації та пороги стійкості виду до випасання й сінокосіння різного ступеня інтенсивності. Трансформація онтогенетичного спектра популяцій на останніх ступенях пасквального градієнта відбувається в напрямі збільшення частки особин постгенеративного періоду при одночасному зменшенні кількості передгенеративних, у результаті ускладнення процесу насінного розмноження при значному ущільненні ґрунту під впливом надмірного випасання. Сінокосіння чинить більш м’який вплив, у популяціях зростає частка молодих особин у якості майбутнього резерву популяції. Віталітетна структура під впливом випасання змінюється значною мірою – у популяціях збільшується частка особин нижчого класу віталітету, вони переходять у категорію депресивних на останньому ступені (стадія збою). Загалом, T. pratense є достатньо стійким видом в умовах регульованих пасовищних і сінокісних навантажень. Порогами стійкості популяцій досліджуваного виду виступають навантаження, що характерні для ступенів  КД (ПД0, ФД0), ПД1, ПД2, ФД1 та ФД2.