| Summary: | У статті розглянуто питання стану побутування кобзарства та бандурництва в 30–60-их рр. ХХ ст. та його місця у соціокультурному просторі Переяславщини. Прослідковано відношення, у середовищі селян, до незрячих співців, яких можна асоціювати з традиційними співцями. Ця наукова розвідка є логічним продовженням комплексного наукового дослідження Переяславщини на предмет побутування традиційної культури в цьому регіоні.
У процесі дослідження було виявлено ряд цікавих фактів із життя даних населених пунктів в 30–50-их рр. ХХ ст., зокрема, стан побутування та склад церковних хорів, репертуар вуличного співоцтва тощо.
Додатковою інформацією, здобутою під час цих етнографічних розвідок, є відношення до простих селян зі сторони представників радянської місцевої влади, та їх соціально-правовий та майновий стан.
The article with the issue of life of kobzarism and bandurism in the 30 – 60’s of the twentieth century and its place in the socio-cultural space of Pereiaslav Region. The relation, among the peasants of these villages, to the blind fellows, which can be associated with traditional chants, was traced. This scientific exploration is a logical continuation of the complex scientific research of Pereiaslav Region on the existence of traditional culture in this region.
The study revealed a number of interesting facts about the life of these settlements in the 30's – 50's of the twentieth century, in particular, the state of life and composition of church choirs, repertoire of street singing and so on.
Additional information obtained during these ethnographic surveys is the attitude of ordinary peasants on the part of the representatives of the Soviet local authorities, and their socio-legal and property status.
|
|---|
