Міжнародні релігійні зустрічі як форма співпраці українських і югослов'янських кліриків (1950-1980 роки)

• Main Author: Galyna V. Sagan
• Format: Article
• Language: Russian
• Published: Ukrainian Association of Researchers of Religion (UARR) 2009-09-01
• Series: Українське Pелігієзнавство
• Online Access: https://uars.info/index.php/uars/article/view/2156

Українські та югославські православні клірики досить часто мали змогу зустрічатися на різних міжнародних релігійних форумах, святкуваннях, які проходили як на території України, Югославії, так і в інших країнах. Тут між ними зав’язувалося спілкування, яке доповнювало загальну традицію міжнародної співпраці української та югослов’янської громадськості. Останніми роками спостерігається пожвавлення у різних формах відносин між православними церквами слов’янських країн. Це актуалізує дослідження історії цих відносин, відзнайдення в ній того позитивного, що могло б послугувати урізноманітненню форм нинішніх міжцерковних зв’язків, пошуку шляхів до єднання світового православ’я. Дослідження означених нами напрямів міжцерковних відносин є важливим тому, що вони фактично випали з поля зору вітчизняної історичної науки. Лише кілька праць українських науковців опосередковано торкаються цієї проблематики. Так, О.В.Павлюченко розглядає взаємовідносини сербського митрополита Михайла з православними колами України. Проте хронологічно його дослідження охоплюють період лише кінця ХІХ ст. Ґрунтовно вивчаючи історію всіх православних церков, О.Н.Саган у своєму дослідженні інколи також звертається до питань взаємин української та югослов’янської православної спільноти. Але, як і попередній дослідник, О.Н.Саган в основному торкається питань, які мали місце у ХІХ ст. Різні аспекти історії Сербської православної церкви (Сербська ПЦ) представлені також у працях вітчизняних і зарубіжних дослідників: Е.М.Чальцева, К.Є. Скурат, М.Н. Бессонова, Р.Роберсон та інших. Їхні роботи допомагають розкрити вплив того чи іншого факту з історії Сербської ПЦ на міжнародну діяльність православного кліру Югославії. Зважаючи на обмеженість дослідницьких праць, у своїх висновках ми базувалися на великому архівному матеріалі, який ще мало залучався до наукового обігу. Аналіз архівних документів дозволив нам прослідкувати цікаву й важливу сферу співпраці українського та югослав’янських народів, які презентують значиму частку православного світі, що загалом формує новизну нашого дослідження.