| Summary: | У статті розглянуто історичний розвиток ситуації у Південно-Китайському морі у ХХ – початку ХХІ ст. Питання Південно-Китайського моря висвітлено крізь призму взаємодії Китай – держави АСЕАН – США. Виявлено два рівня взаємодії: 1) територіальні суперечки між Китаєм і державами Південно-Східної Азії, насамперед, у форматі протистояння Китай-В’єтнам і Китай-Філіппіни; 2) активне залучення з 2009 р. до субрегіону США та формування нової осі протидії КНР-США.
Розглянуто хронологію загострень ситуації у Південно-Китайському морі, низку інцидентів і риторику між державами під впливом такої конфліктогенності. Автори дійшли висновку про циклічність ситуації у Південно-Китайському морі, яка проявляється у перманентному її загостренні через тиск Китаю та його непорушну позицію щодо одноосібного володіння цим простором, незважаючи на рішення Міжнародного суду відповідно до норм міжнародного права (новий цикл загострення у 2020 р.), а також переведення цього простору у сферу протистояння Китаю з США, в якому держави АСЕАН мають проводити більш гнучку політику – відстоювати свої інтереси, але не загострювати відносини з Китаєм, який є вагомим торговельним партнером й у 2020 р. все більше використовує політику тиску і «м’якої сили», зважаючи на світову пандемію.
|
|---|
