Артеріальна гіпертензія у віддалений період після інфаркту міокарда та ішемічного інсульту: поширеність та якість контролю

• Main Authors: Andriy Yahenskyi, Mykhailo Pavelko, Iryna Sichkaruk, Rostyslav Zubyk
• Format: Article
• Language: English
• Published: Private Publisher "Chaban O.S." 2019-12-01
• Series: Psihosomatična Medicina ta Zagalʹna Praktika
• Subjects: артеріальна гіпертензія; інфаркт міокарда; ішемічний інсульт; антигіпертензивна терапія; фактори ризику
• Online Access: http://e-medjournal.com/index.php/psp/article/view/241

Вступ. Артеріальна гіпертензія є одним з основних факторів ризику інфаркту міокарда та інсульту. З клінічної точки зору артеріальний тиск має ретельно контролюватися у пацієнтів з перенесеними інфарктом міокарда та ішемічним інсультом з багатьох причин, передовсім  для запобігання подальшого ураження органів-мішеней та  ускладнень. Мета. Порівняти поширеність артеріальної гіпертензії та чинники, які впливають на її контроль у пацієнтів у віддалений період після перенесеного ішемічного інсульту та інфаркту міокарда. Матеріали та методи. Інформовану згоду на участь у дослідженні дали 265 пацієнтів з перенесеним раніше інфарктом міокарда та 166 пацієнтів з перенесеним ішемічним інсультом. Час від госпіталізації з приводу індексної події до включення в дослідження для пацієнтів з інфарктом міокарда склав 2,3±1,8 років, для пацієнтів з ішемічним інсультом - 2,6±2,0 років. Усім пацієнтам проводилось визначення антропометричних показників, загальноклінічне обстеження, вимірювання АТ, лабораторне обстеження (ліпіди, глюкоза, креатинін). Крім того, проводилось анкетування з оцінкою препаратів, які отримує пацієнт, прихильності до лікування, знань пацієнта щодо основних факторів ризику та застосування заходів їх контролю. Результати дослідження. За результатами дослідження встановлено, що пацієнти після інфаркту міокарда та ішемічного інсульту істотно не  відрізняються за віком та мають подібний профіль факторів ризику, що свідчить про етіологічну спорідненість вказаних захворювань. Артеріальна гіпертензія виявлялась частіше після ішемічного інсульту (77,7% проти 69,1%, р=0,045). Крім того, пацієнти з перенесеним ішемічним інсультом мали гірший ліпідний профіль та меншу рухову активність. Виявлено неприйнятно низький рівень контролю артеріальної гіпертензії в обох групах.  Досягнення цільових значень артеріального тиску реєструвалось лише у 23,0% пацієнтів після ішемічного інсульту та у 26,1% пацієнтів після інфаркту міокарда (р=0,52). При цьому кількість антигіпертензивних була недостатньою в обох групах. Окремо була виділена група пацієнтів з надмірно зниженим АТ (САТ <110 мм рт.ст. та/або ДАТ <70 мм рт.ст.). Надмірне зниження АТ реєструвалось у 12,7% пацієнтів після ІМ та 8,9% після ІшІ (р=0,23), частіше у жінок. Крім того, пацієнти в групі надмірно зниженого АТ частіше були старшими, мали нижчий індекс маси тіла та частоту серцевих скорочень.