ПІВДЕННО-СХІДНА АЗІЯ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ РЕГІОН В ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІЙ СТРАТЕГІЇ КНР

• Main Author: Albina Komlichenko
• Format: Article
• Language: Russian
• Published: Oles Honchar Dnipro National University 2020-07-01
• Series: Епістемологічні дослідження у філософії, соціальних і політичних науках
• Subjects: кнр, країни південно-східної азії, сша, стратегія кнр стосовно регіону південно-східна азія, безпека морських комунікацій.
• Online Access: https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/1008

Стаття присвячена аналізу зовнішньополітичної стратегії КНР щодо країн Південно-Східної Азії. Проаналізовано основні виміри зовнішньої політики КНР в регіоні Південно-Східної Азії. Наголошується на важливості морських комунікацій регіону для безпеки КНР в цілому. По мірі потужного економічного зростання КНР, щоб стати великою торговою державою з постійно зростаючим попитом на нафту, що імпортується і природний газ, а також з більшою частиною імпорту енергоносіїв транзитом через Малаккську протоку, безпека Південно-Східної Азії на морських комунікаціях має вирішальне значення для безпеки КНР. Підкреслено, що забезпечення безпечного буфера по периметру своїх кордонів є для Пекіна однією з першочергових цілей. Мета дослідження – проаналізувати важливість Південно-Східної Азії як стратегічного регіону зовнішньополітичної стратегії КНР в контексті дослідження перспектив розвитку відносин між країнами та їх впливу на китайсько-американську взаємодію. Доводиться, що одним з основних чинників зацікавленості КНР в регіоні є створення сприятливих економічних умов для розвитку країни в довгостроковій перспективі. Визначено, що основними інструментами інституціоналізації відносин між країнами АСЕАН та КНР є практична реалізація зон вільної торгівлі та спільне впровадження регіональних проектів співробітництва. Доведено важливість побудови стабільної двосторонньої співпраці в контексті реалізації Пекіном геоекономічної ініціативи «Один пояс, один шлях». Даний проект передбачає укладення двосторонніх меморандумів про співробітництво з державами, розташованими на транспортних євразійських маршрутах. Оцінено вплив американо-китайського суперництва на регіональну трансфігурацію сил в Південно-Східній Азії. Підкреслена стратегічна зацікавленість США в регіоні через те, що постійною складовою зовнішньої політики Америки було недопущення того, щоб інша держава могла домінувати в регіоні. З’ясовано, що Пекін стурбований потенційною дестабілізацією поблизу своїх кордонів. Ось чому основною метою південно-східного напрямку китайської стратегії стає не стільки одноосібне володіння енергоресурсами Південно-Китайського моря, скільки забезпечення політичної та економічної безпеки, необхідної для довгострокового сталого розвитку.