ТЕОРЕТИЧНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ІДЕЙ І ПОГЛЯДІВ Н. МАКІАВЕЛЛІ

• Main Author: Maxim Ratnikov
• Format: Article
• Language: English
• Published: Kyiv National University of Culture and Arts 2020-12-01
• Series: Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти
• Subjects: макіавеллі; реалізм; государ; теорія реалізму; політична філософія; антиісторизм
• Online Access: http://international-relations.knukim.edu.ua/article/view/218793
• ISSN: 2616-745X; 2616-7794

Основною метою статті є виявлення факторів, що вплинули на основи формування концепцій Н. Макіавеллі. Методологія була заснована на елементах структурного та функціонального аналізу. Використовуючи теорії Э. Дюркгейма, А. Редкліффа-Брауна, Мертона, автор розглядав систему, в якій усі частини служать для задоволення потреб системи в цілому, забезпечуючи її існування у зовнішньому середовищі концептуальних полів. У результаті було виявлено, що основи теоретичної бази Н. Макіавеллі знайшли своє відображення у пануванні історичного методу й опорі на античних авторів. Макіавеллі використовував цей історичний метод некритично. Його приклади абстраговані від історичного контексту і занадто грубо застосовані до його сучасників. Государ був першим політичним памфлетом, який відхилив трансценденталізм, у тому вигляді, в якому він існував до Канта. Під цим розуміється відмова від наявності будь-якого єдиного ціннісного орієнтиру. Іншим теоретичним методом став історичний. Через політичні причини Н. Макіавеллі не міг вказувати прямо на сучасників. Тому він вишуковав за допомогою античних авторів зручні метафоричні історії для пояснення своєї позиції. Основою методології Макіавеллі був постулат, що влада передує закону, звичаю і юстиції. Макіавеллі стверджував, що злість людської природи, нерозсудливість населення, і тенденція товариств вироджуватися може в якійсь мірі контролюватися або регулюватися законами, які, будучи встановленими, викликають у людях ініціативність і терпимість. Він вважав, що люди не роблять добро без необхідності. Тим самим простежується ставлення до законів як до надбудови звичаїв. За цих умов хороших законів не може бути там, де немає добре озброєної виконавчої влади. Макіавеллі вважав, що безпека всіх держав будується на основі військової дисципліни, яка в свою чергу ґрунтується на хороших законах. При цьому військова безпека є первинною, і без неї не може існувати щось законне. Це переказ ідей Полібія, який так само стверджував, що перед буквами закону повинна бути якась примусова сила, щоб змусити людей до виконання їх обов’язків.