Етнокультурні та етногенетичні студії Володимира Барана

• Main Authors: Yurii Fihurnyi, Olha Shakurova
• Format: Article
• Language: English
• Published: RIUS 2018-06-01
• Series: Українознавство
• Subjects: україна; українці; в. баран; українознавство; етногенез слов’ян; етнокультурні та етногенетичні студії
• Online Access: http://journal.ndiu.org.ua/article/view/142236
• ISSN: 2413-7065; 2413-7103

У статті проведено аналіз етнокультурної та етногенетичної проблематики у наукових працях В. Барана, опублікованих ним у 1955–1991 рр. З’ясовано, що у тоталітарну добу гуманітарна наука перебувала під потужним контролем комуністичної влади, яка вимагала від радянських вчених сповідувати марксизм-ленінізм, виконувати всі завдання режиму й не відхилятися від ідеологічної матриці, це стосувалося дотримування ними теорії стадіального розвитку людства, існування у Давній Русі так званої давньоруської народності тощо. Показано, що етногенез слов’ян та їх етнокультурний розвиток перебували серед пріоритетних напрямків радянської археології, тому В. Баран зі своїми слов’янознавчими зацікавленнями був постійно задіяний, але попри ідеологічний тиск уникав зайвої кон’юнктури і надавав перевагу виваженій дослідницькій праці, це стосувалося як дещо заполітизованої черняхівської проблематики зокрема, так і слов’янського етногенезу загалом. З’ясовано, що науковцю не завжди вдавалося втримати незалежну позицію, тому він змушений був підтримувати концепт існування єдиної давньоруської народності. Так, у деяких своїх текстах, але саме в тих, які набули найбільшого суспільного розголосу, зокрема у колективній монографії «Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период», В. Баран обстоював існування давньоруської народності у часи функціонування першої східнослов’янської держави – Давньої Русі. Доведено, що В. Барану, фундатору Київської наукової школи славістів, та його колегам-однодумцям вдалося створити власну, якісно нову концепцію слов’янського етногенезу, засадничим підґрунтям якої було положення про автохтонність слов’янства між Дніпром і Одрою. Встановлено, що в результаті складних етнокультурних, соціальних і етнополітичних процесів, у яких були залучені низка культур і культурних груп Південно-Східної і Центральної Європи І–IV ст., наприкінці IV–V ст. твориться ранньосередньовічна празько-корчацька культура.