| Summary: | Осмислюється інноваційна розробка Полем Рікером категорії „наративна інтрига”. Здійснений своєрідний переклад даного поняття з мови філософських узагальнень на мову теоретичного літературознавства. Увага Рікера зосереджена на сюжеті в його оберненні не до фабули, а до читацького сприйняття, тобто на сюжеті, взятому в аспекті події самої оповіді. Інтрига як конструктивний інтерес нарації полягає в напрузі подієвого ряду, що збуджує певні рецептивні очікування і передбачає те чи інше задоволення цих очікувань. Будучи організацією читацького сприйняття, наративна інтрига полягає в розриві безперервної у своїй течії історії і в пов’язуванні її фрактальних епізодів у цілісне висловлювання. Ці різноспрямовані дії неминучі, оскільки час оповіді й оповідуваний час не тільки не рівнопротяжні, а й якісно різнорідні: час історії багатовимірний і континуальний, тоді як дискурсивне протікання мови одновимірне й дискретне. Наративна інтрига виявляється в тексті як система епізодів, на межі яких виявляється фрактальний розлом оповідуваного світу: часовий, просторовий, актантний або два-три таких розломи одночасно.
|
|---|
