Функціональні особливості емоційної пам’яті в структурі щоденникового дискурсу

• Main Author: Svitlana Ihnatieva
• Format: Article
• Language: English
• Published: Pereiaslav-Khmelnytsky Hryhorii Skovoroda State Pedagogical University 2017-11-01
• Series: Психолінгвістика
• Subjects: щоденниковий дискурс, автобіографічна пам’ять, емоційна пам’ять, емоції, почуття, процес пригадування, мимовільне запам’ятовування
• Online Access: https://psycholing-journal.com/index.php/journal/article/view/30
• ISSN: 2309-1797; 2415-3397

У статті простежено тісний зв’язок автобіографічної пам’яті з пам’яттю емоційною. Визначені важливі ознаки щоденникового дискурсу: установку на достовірність інформації, суб’єктивність, зумовлені тотожністю системи оцінок оповідувача й діариста, а також їхню структуровану просторово-часову позицію. Виявлено образну «гру» у цьому типі дискурсу, що  засвідчує непослідовний, імпульсивний і підсвідомий характер  процесу пригадування, сформованого потоком асоціацій або ж проведеного методом ретельного відбору тих складників, які відображені в слові. Співвіднесено емоції і почуття діариста з психічними процесами. Встановлено їхній вплив  на пізнання діаристом навколишнього світу; здатність через свої переживання відбивати реальну дійсність та безпосередню впливати на його пам’ять. Діарист інтимізує свої думки,  демонструючи свої слабкі місця - тригери, натискання на які з одного боку, його дратують і навіть змушують страждати, з іншого – сприяють тривалому утримуванню їх всередині себе, здатності відчувати їх протягом усього свого життя. Наголошено на важливості предметності почуттів – віднесеності до ситуації, що їх викликала, та з’ясовано, що змістом емоційної пам’яті є не самі по собі почуття, а емоційно забарвлені події, які сталися з діаристом у минулому. Доведено, що емоційна пам’ять формує автобіографічний спогад і репрезентує його у щоденниковому дискурсі як «спалах пережитого», «життя у минулому». Важливим аспектом емоційної пам’яті у щоденниковому дискурсі названо її мимовільний характер, оскільки для запам’ятовування життєвої події суб’єкт не докладає додаткових вольових зусиль і не ставить перед собою мнемічної мети.